Ті, хто пішов від Лукашенка. НВ зібрав історії білорусів, для яких Україна стала новим домом

Багато білорусів, яких переслідує на батьківщині режим Олександра Лукашенка, знайшли собі тимчасовий притулок у інших країнах, зокрема і в Україні.

Об этом сообщает Политика 2.0

На початку вересня на бетонних плитах, що зміцнюють берег столичної Оболонської набережної, з’явився величезний біло-червоно-білий прапор Білорусі. Його намалювали кияни на знак солідарності з протестувальниками сусідньої країни, які відмовилися визнати сфальсифіковані президентські вибори 9 серпня. Центрвиборчком оголосив про перемогу Олександра Лукашенка, який вже у владі 25 років і буцімто набрав 80% голосів виборців. Обман був настільки очевидним, що сотні тисяч білорусів у різних регіонах своєї 9,5-мільйонної країни, зазнаючи атак силовиків, понад місяць протестують проти такого результату.

Вже майже три тижні на столичній Оболоні, неподалік від гігантського намальованого біло-червоно-білого прапора, живе 31-річний Володимир Жигар. Для нього ці кольори рідні: колишній оперуповноважений карного розшуку відділу внутрішніх справ недавно залишив свою країну і рідний Мозир — одне з найстаріших міст Білорусі, яке знаходиться у Гомельській області.
На зустріч із НВ Жигар прийшов у білій футболці з написом Країна для життя — так називається youtube-канал блогера Сергія Тихановського, який із травня знаходиться в одному з білоруських СІЗО як порушник громадського спокою. За цей час дружина «баламута» Світлана Тихановська взяла участь у президентських виборах і, на думку багатьох спостерігачів, виграла їх у Лукашенка.
Читайте також:

«Дорослі чоловіки плакали від страху». Розповідь білоруса, який пережив «концтабір» на Окрестіна
Футболку Жигар одягнув невипадково — вона пояснює його історію, шлях від міліціонера до опозиціонера: він мріяв змінити правоохоронну систему зсередини, а врешті приєднався до команди Тихановського. Це виявилося настільки небезпечною справою, що мозирівцю довелося виїхати в Україну, подалі від рук силовиків.

Жигар поки не знає, як довго затримається у Києві, чи переїде потім до іншої країни, або повернеться до Білорусі, — все залежить від того, що відбуватиметься на його батьківщині: шлях туди, поки за владу тримається Лукашенко, йому закритий.

У подібному становищі опинилося багато білорусів, які виїхали в Україну та сусідні країни ЄС, через загрозу кримінального переслідування або через непередбачувані умови ведення бізнесу. «Деякі зрозуміли: перебуваючи поза Білоруссю, вони для цієї самої Білорусі можуть зробити більше, ніж якщо вони відбуватимуть покарання або сидітимуть під вартою до з’ясування обставин за якимись зовсім надуманими звинуваченнями», — пояснює мотив тимчасового виїзду земляків Олександр Хомич, колишній співробітник IT-сектора. Сам він спочатку допомагав штабу незареєстрованого кандидата у президенти Віктора Бабарики, а потім волонтерив у громадянській ініціативі Чесні люди. У Києві Хомич живе вже близько місяця, продовжуючи волонтерити. «Мої відчуття — ми повернемося додому, і повернемося скоро», — запевняє він.

Передплатіть, щоб прочитати повністю

Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою

Передплатити Я вже передплатник
Перший місяць 1 ₴. Відмовитися від передплати можна у будь-який момент
Сыч

Віталій Сич, Головний редактор

Друзі, ми вводимо платний доступ до частини контенту НВ.

Ми гарантуємо, що на НВ ви не побачите просування інтересів політиків, бізнесменів і партій. Ви також ніколи не побачите тут прихованої комерційної реклами, яку називають джинсою.

Дякуємо всім, хто читає і підтримує нас.


Джерело статті: “https://nv.ua/ukr/world/countries/bilorus-istoriji-bilorusiv-yaki-znayshli-timchasoviy-prihistok-v-ukrajini-ostanni-novini-50112508.html”

Новости
Теги